Остеоартропатія неінфекційне руйнування кістки та суглобових кінців, яке проявляється остеолізом, гетеротопічною осифікацією параартикулярних тканин, множинними переломами з утворенням вільних кістково-хрящових фрагментів, збільшенням об’єму та деформацією ураженого суглоба при відсутності больової симптоматики та клінічно значимого обмеження рухів. У більшості випадків причиною виникнення остеоартропатії є цукровий діабет. Серед хворих на діабет остеартропатію реєструють від 13 до 16 % випадків.

Найчастішою локалізацією діабетичної остеартропатії (ДОА) є стопа та гомілковостопний суглоб. Основним етіологічним чинником діабетичної остеартропатії є соматична та автономна нейропатія.

Дебют та перебіг ДОА стопи є причиною діагностичних помилок через те, що прояви ДОА (збільшення об’єму ураженого суглоба, локальну гіперемію та гіпертермію) хибно приймають за флегмону, целюліт, гнійний артрит, остеомієліт, тощо, відповідні маніпуляції (пункція, розтин та дренування) спричиняють інфікування ділянки артропатії, що робить прогноз щодо збереження кінцівки несприятливим. Перебіг патологічного процесу за відсутності адекватного лікування призводить до деформування стопи та виникнення трофічних виразок в місцях кісткових виступів, причому у хворих з нейропатією наявність деформації стопи збільшує ризик виникнення виразки у 36 разів.